Гостре пошкодження нирок у новонароджених дітей: чинники ризику, основи патогенезу, принципи діагностики та медичного менеджменту

2020-07-03T18:29:46+00:00

Бабінцева А.Г., Годованець Ю.Д. Гостре пошкодження нирок у новонароджених дітей: чинники ризику, основи патогенезу, принципи діагностики та медичного менеджменту. – Чернівці: БДМУ, 2019. – 200 с.

У монографії представлено узагальнення сучасних літературних даних та результати власних досліджень щодо етіопатогенетичних механізмів та клініко-параклінічних особливостей перебігу ренальної дисфункції у новонароджених дітей при перинатальній патології. Висвітлено алгоритм прогнозування та діагностики гострого пошкодження нирок з використанням сучасних лабораторних та функціональних маркерів.

Встановлено, що вік матері старше 35 років, хронічна патологія сечової системи, гестаційний пієлонефрит у матері, дистрес плода під час вагітності та/або пологів є найбільш значимими чинниками ризику розвитку гострого пошкодження нирок у критично хворих новонароджених. Визначено статистично значимі асоціації між формуванням гострого пошкодження нирок та оцінкою за шкалою Апгара менше 3 балів наприкінці першої та п’ятої хвилини після народження, діагнозом важкої асфіксії, синдромом артеріальної гіпотензії, позитивним симптомом «білої плями» та дисфункцією шлунково-кишкового тракту. Додатковими постнатальними факторами ризику, що погіршують порушення функції нирок у новонароджених, є застосування петльових діуретиків, препаратів інотропної та седативної дії.

Визначено основні клініко-параклінічні симптоми, що вказують на тяжкі порушення функціонального стану сечової системи у новонароджених з перинатальною патологією, включаючи набряковий синдром, патологічний позитивний баланс маси тіла ≥ 5 % від початкового та патологічний погодинний діурез ≤ 2 мл/кг/годину протягом перших 72 годин життя.

Збільшення тяжкості ниркової дисфункції в ранньому неонатальному періоді пов'язана з патологічними змінами клубочкового бар'єру, про що свідчить підвищений рівень цистатину С у сироватці крові, посилена екскреція з сечею загального білка, альбуміну та імуноглобуліну G, а також порушення функції канальців у вигляді надмірної екскреції з сечею ліпокаліну, пов'язаного з желатиназою нейтрофілів, α1-мікроглобуліну та β2-мікроглобуліну.

Формування реальної дисфункції у новонароджених пов’язане зі статистично значимою активністю маркера клубочкової фільтрації – холінестерази сечі, а також поверхневих ферментів «щіткової облямівки» (лужна фосфатаза, γ-глутамілтрансфераза), цитозолю (аланінамінотрансфераза) та мітохондрій (аспартатамінотрансфераза) нефроепітеліальних клітин.

Дані інструментального обстеження засвідчили переважаючі патологічні механізми, що активують звуження судин ниркових судин із пригніченням швидкісних характеристик ниркової циркуляції крові та погіршенням загальної ниркової васкуляризації у новонароджених протягом першого тижня життя при тяжкій перинатальній патології.

Наростання тяжкості ренальних порушень у новонароджених пов’язане зі збільшенням інтенсивності окислювальної модифікації білка в плазмі крові та малонового альдегіду в еритроцитах та сечі, а також зниженням ферментативної активності глутатіонредуктази в еритроцитах, глутатіон-S-трансферази та γ-глутамілтрансферази у плазмі крові та рівня церулоплазміну у плазмі крові.

Розширено наукові знання щодо патогенетичних механізмів формування ниркової дисфункції у новонароджених, а саме, роль патологічної активації реакцій окислювального стресу на тлі зниженої активності антиоксидантної системи захисту організму, дисбалансу іонного гомеостазу, порушень метаболізму та регіональної ниркової гемодинаміки при порушеннях клубочкової фільтрації, канальцевої реабсорбції та секреції.

Запропоновано алгоритм прогнозування, діагностики та диференційної діагностики для визначення ступеня тяжкості ниркової дисфункції у новонароджених із патологією раннього неонатального періоду за допомогою дискримінантного аналізу найбільш чутливих індексованих перинатальних чинників ризику та комплексу додаткових параклінічних показників.

Розроблено систему діагностично-терапевтичних заходів, спрямованих на профілактику та корекцію ниркової дисфункції у пацієнтів відділень інтенсивної терапії новонароджених. Додатково до загальних методів, які використовуються в комплексі лікування, у дітей з ознаками середньої та тяжкої перинатальної патології запропоновано засіб з антигіпоксичною та антиоксидантною дією, що містить бурштинову кислоту, нікотинамід, рибоксин та рибофлавін; а також препарат із групи метилксантину з теофіліном як активним агентом для запобігання індукованій аденозином вазоконстрикції нирок та розвитку гострого пошкодження нирок у критично хворих новонароджених.

Монографія має науково-практичне спрямування і рекомендована для науковців, лікарів-неонатологів, педіатрів, дитячих нефрологів, дитячих анестезіологів, лікарів-інтернів, студентів медичних спеціальностей.

Ключові слова: новонароджений; гостре пошкодження нирок; маркери ренальної дисфункції; стрес; антиоксиданти; метилксантини.

Видавничий центр Буковинського державного медичного університету

Гостре пошкодження нирок у новонароджених дітей: чинники ризику, основи патогенезу, принципи діагностики та медичного менеджменту